Виховна робота

Виховна година  

«Хліб для людини - з малої зернини»

2-4 класи

Мета: розширити уявлення учнів про значення хліба в житті української родини; про історію його виникнення, познайомити із обрядами, звичаями;  розвивати вміння чесно заробляти свій хліб та навички шанувати працю; виховувати любов до праці й повагу до людей праці, бережливе ставлення до хліба.

Обладнання:  вислови і прислів’я про хліб, малюнки до теми, хліб на вишитому рушнику, у вазі - колоски, грона калини, маски мишок та півника, малюнок «чарівного колоска»,  пісні про хліб, горщик з ґрунтом, зерно пшениці.

(Вчитель заздалегідь може  проростити в гощику зерно, щоб з̕явилися молоді пагінці сходів)

Виставка книг про хліб.

Актуальність. Значення хліба у житті людини.

Гіпотеза. Якщо людина буде знати скільки витратили часу і праці для того,  щоб прийшов до нас на стіл хліб, то буде дбайливо відноситися до  нього.

ХІД ЗАХОДУ

Святково прикрашений зал.

Вчитель.

-   Шановні батьки, гості! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру.

Ми хлібом - сіллю друзів стрічаємо.

Хай в світі буде більше нас братів.

Хай в кожній хаті будуть короваї,

Щоб люд ніколи хліба не просив.

(Діти виконують  пісеньку «Печу, печу хлібчик»)

       Ось і спекли ми з вами хлібчик і на столі поклали.  Хліб  запашний та смачний, бо в ньому -  пахощі нашого рідного поля і вітру, сонечка і дощику, запах квітів і людської мрії.

Тільки но з печі скоринка в золі,

Свіжа хлібина лежить на столі.

День починається з цієї хлібини

В ній наш достаток, могутність країни.

Вчитель.

 - Сьогодні ми, діти, поведемо з вами мову про велику святість народу — про хліб наш насущний. В усі часи, в усі віки, в усіх народів на землі було найбільшою святістю, коли на столі лежав хліб. З покоління у покоління народ наш виховує у дітей пошану до хліба. Сьогодні  ми зібралися виховну годину «Хліб для людини - з малої зернини»,  щоб більше дізнатися про хліб, навчитися шанувати і цінувати хліб.

І ми прийшли на свято.

Щоб працю трударів ушанувати

І розповісти вам усім

Про те, як хліб прийшов на стіл.

          Діти, я нещодавно підмітала у дворі і зайшла колосок. Та його зернятка розсипалися. Я всі зернята зібрала і принесла для вас, щоб ви допомогли мені скласти колосочок,  але виявилося, що це незвичайні чарівні зернятка. І кожне зернятко має для вас своє завдання.  Якщо ми  дружно виконаємо всі завдання, то  лише тоді зможемо скласти колосочок.

(На дошці прикріплене стебельце до якого в процесі уроку будуть прикріплюватися зернятка)

- Ви хотіли б побачити чарівний колосок? Тоді давайте розпочнемо збирати зернятка.

«Казкове зернятко»

Ось візьму я перше  «Казкове зернятко.»

Діти, пригадайте, хто ще підмітав  двір і знайшов колосок. То мабуть це зернятко хоче, що ми звами пригадали цю казку.

Інсценізація казки «Колосок»

Дійові особи: двоє мишенят, півник, автор.

Жили собi двоє мишенят — Круть та Верть i пiвник Голосисте Горлечко. Мишенята було тiльки й знають, що танцюють та спiвають. А пiвник удосвiта встане, всiх пiснею збудить та й до роботи береться.

Ото якось пiдмiтав у дворi та й знайшов пшеничний колоста й гукає:

 — Круть, Верть, — а гляньте-но, що я знайшов!

Поприбiгали мишенята та й кажуть:

              — Його треба  обмолотити:

— А хто молотиме?

            — Не я! - пищить Верть.

            — Не я!  - пищить Круть.

— Я обмолочу.

 I взявся до роботи. А мишенята  граються. От обмолотив та й знов гукає:

— Гей, Круть, гей, Верть, гляньте, скiльки зерна я намолотив!

Поприбiгали мишенята.

             — Треба, зерно до млина однести та борошна намолотити.

— А хто понесе?

            — Не я! — пищить Круть.

            — Не я! - ищить Верть.

— Ну, то я однесу. Узяв на плечi мiшок та й пiшов. Намолов борошно і знов кличе:

— Гей, Круть, гей, Верть! Я борошно принiс.

Поприбiгали мишенята, порадiли:

            — Вже тепер тiсто треба замiсити та пирiжечкiв спекти.

— Хто ж мiситиме? — питає пiвник.

А мишенята й знов своє:

             — Не я! — пищить Круть.

             — Не я! — пищить Верть.

Подумав, подумав пiвник та й каже:

— Доведеться менi, мабуть. От замiсив тiсто, розпалив у печi,  пиріжків  напік і на стіл поставив.  А мишенята вже й тут.

          — Ох, i голодний я! — каже Круть.

          — А я який голодний! — каже Верть.

Та й посiдали до столу. А пiвник i каже:

— Стривайте-но, стривайте! Ви менi перше скажiть, хто знайшов колосок.

                — Ти, — кажуть мишенята.

— А хто його обмолотив?

                  — Ти, — вже тихiше вiдказують Круть iз Вертем.

— А тiсто хто мiсив? Пiч витопив? Пирiжкiв напiк?

                    — Ти, — вже й зовсiм нищечком кажуть мишенята.

— А що ви робили?

Що мали казати мишенята? Нiчого. Стали вони тут вилазити з-за столу, а пiвник їх i не тримає. Хто ж отаких лiнюхiв пирiжками пригощатиме?

Вчитель.

- Діти, а чому ж півник не пригостив мишенят пиріжками?  

Про хліб написано немало книг і ми з вами ще прочитаємо ці книги.

(Знайомство з виставкою книг  про хліб)

Запитав у Зіни Гліб:

- Звідкіля береться хліб?

Розвела руками Зіна:

- Ну звичайно, з магазину.

Діти,  чи правильно відповіла Зіна?  Але як він потрапляє до магазину ? - про це нас запитує подорожуюче зернятко.

«Подорожуюче зернятко»

Яке розповість з чого починається його подорож. Як хліб на стіл прийшов? Неблизька дорога від зернин малих до  хліба золотого, до смачного окрайчика. 

Так! Не раптом стали зерна

Хлібом тим, що на столі,

Люди довго і невтомно

Працювали на землі.

 - Що потрібно зробити спочатку, щоб виростити хліб?

(Відповіді учнів вчитель доповнює малюнками.)

Зорати землю, посіяти зерно, доглянути посіви, піддобрити, а коли достигне колос, в поле виїжджають комбайни молотити зерно. Машини відвозять зерно на елеватор. Його  просушують, провівають, мелять на борошно і потім випікають.

«Зернятко здоров‘ятко»

Фізкультхвилинка «Я печу, печу печу, діткам всім по калачу…»

Зернинка  «Загадкова»

Розгадування ребусів та загадок.

               Залізний кінь,

    Сіна не просить,

    Зерно жне, косить. (Комбайн)

          Народився із землі,

Зарум’янивсь на вогні

І з’явився на столі

До борщу тобі й мені.    (Хліб)

                  Довгі вуса маю,

         Але їх не підстригаю,

         бо на сонці дозріваю,

         Коли прийде час

         Всім збирати урожай -

         Буде з мене добрий коровай.    (Колосок)

М’яли, били і місили, і качали, і ліпили, залишили підрости, щоб рогалики спекти.    (Тісто)

Відгадай загадку: кину її в грядочку, нехай моя загадочка лежить до весни.

     (Озимина)

Ноги на полі, середина надворі, голова на столі. (Корінь, стебло, зерно)

У хлів іде без шкіри, а виходить із шкірою. (Хліб у піч та з печі)

А ще в класі є у нас загадкова скарбничка.

(вчитель показує скарбничку)

В ній сьогодні таємничка. Відгадайте, що в ній є.

Маю жовтий вусок, запашний колосок, буде з мене мука й паляниця м’яка.

    (Пшениця)

Відгадай загадку: кину її в грядочку, нехай моя загадочка лежить до весни.

     (Озимина)

- Як ви розумієте  озима пшениця?  (Вчитель уточнює значення слова, користуючись словником)

Послухайте уважно, яке слово ще заховалося?

                                                     «Посівне зернятко»

          Нас чекає посівне зернятко. Отже його потрібно посіяти. Того хто сіє як називають? Ми сьогодні станемо сівачами. Що потрібно що це зерно виросло?  Візьміть по кілька зернят і посійте.  

(Вчитель підносить горщик з грунтом, діти висівають зернятка)

Пригадайте, що потрібно дя росту рослини. Світило і гріло сонечко, поливав дощик, співав жайворонок, шумів пісню вітерець і  зернятка проснулися, проклюнулися крізь землю, підняли свої тендітні листочки, щоб стати колосками у яких достигне зерно.

(Вчитель вивішує малюнок сонечка, дощику, а потім дістає  пророщі ніжні сходи пшениці, пропонує дітям розглянути стебельця, погладити ручками тендітні сходи)

«Зернина  поетична»

Про хліб написано багато поетичних творів. (Звертає увагу на книги авторів-земляків. )

(Діти читають поетичні рядки про хліб)

З малого зернятка - наш колос у полі,

Із хмарки малої - дощі на роздоллі,

З малого струмка - витікає ріка,

З малої стежини - цей шлях до вершини.

І хліб для людини - з малої зернини.

Візьму я в руки хліб духмяний.

Він незвичайний, він – святий.

Ввібрав і пісню й працю в себе

Цей хліб рум’яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба:

Він – скарб найбільший на землі!

Велична й неозора українська земля.

Врожаями багаті наші ниви і поля,

І в народі є слова: «Хліб – усьому голова».

У народі хліб, як матір, поважають.

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих людей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.

Пшениці шумлять на волі.
Де початок їм, де край?
Хлібороб в безкраїм полі
Нам вирощує врожай. 

А їсте ви паляницю,
Калачі смачні їсте, -
Не забудьте уклонитьсь хліборобові за те. 

Візьму я в руки хліб духмяний.

Він незвичайний, він – святий.

Ввібрав і пісню й працю в себе

Цей хліб рум’яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба:

Він – скарб найбільший на землі!

«Співоче зернятко»

Діти виконують пісню «Пшеничечка»

«Зернятко мудрості».

Пояснити прислів‘я.

Хліб – батько, вода – мати.

Хліб на столі – достаток у хаті.

Земля - матінка, а хліб - батечко.

На чорній землі білий хліб родить.

Сій вчасно, вродить рясно.

Не страшна біда, коли є хліб та вода.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

Прикмети

Зима з снігами - літо з хлібами.
Зима без снігу - не бути хлібу.
Як у травні дощ надворі, то восени хліба повні комори. 

Вчитель.

-        Підсумовуючи все сказане про хліб, давайте нагадаємо правила  ставлення до хліба.
(Підготовлені учні розповідають  правила)

Правила ставлення до хліба

- Не топчи хліба, не кидай недоїденого.
- Побачиш хліб – нахилися, підніми, очисти від пилу, поклади осторонь. Нехай з’їдять його птахи.
- Про людину суди з того, як вона шанує хліб.
- Шануй чужу працю.

- Не можна хлібом гратися.

-  Буханець не став догори.

- Ніколи не кажи про хліб, що він поганий, говори: невипечений, сирий, глевкий підгорілий, зачерствілий.

- Ніколи не викидай крихти на сміття – віддай птахам…

 «Історичне зернятко»

Це було у 1933 році. Українців хотіли винищити голодом. Цілими сім’ями, цілими селами вимирали люди страшною, лютою і повільною смертю — від голоду. І ніякої думки більше не могло бути у головах людей, окрім як про хліб. Ні про що тоді людина не може ні думати, ні мріяти, ні мислити — лише про хліб. Це була людська трагедія. Її назвали Голодомор. Цю трагедію народ добре запам’ятав, зберіг у своїй пам’яті й передає від покоління до покоління. Різали хлібину ниткою, щоб не кришилась. Тому сьогодні ми повинні про це згадати і берегти хліб наш насущний, цінувати його та людську працю.

Дуже давно люди навчилися вирощувати хліб. Вчені вважають, що в далеку давину люди споживали зерна дикоростучих рослин у випадках, коли їм не щастило на полюванні. Згодом зерна почали розмочувати у воді, роздрібнювати на камені. Пройшло ще багато років, і люди навчилися випікати на розжареному камінні прісні коржі. Це, власне, і був перший хліб. З того часу пройшло багато років. Тільки в Україні випікають понад 800 видів

Складання асоціативного куща.

Автор. Лежачи на полиці в магазині, Хліб і Торт засперечалися.

Торт. Що не кажи, а я і гарніший за тебе, і значно смачніший.

Хліб. Зате — я потрібніший.

Торт. Ну, й кумедний. Та коли б ти був потрібніший, ніж я, то й ціною був би вищий!

Хліб. Не все оцінюється грошима. Краще вже хай буду й недорогим, і не таким гарним, зате я щасливий, що необхідний людям не тільки на свята, як от ти, а завжди і скрізь.

От і склали ми незвичайний колосок. Скажіть комплімент колосочку.

-        Діти, отже про що ми сьогодні говорили на уроці?

-      Люди яких професій задіяні в тому, щоб хліб потрапив до нас на стіл?

-      Які прислів’я про хліб ви запам̕ятали?

-      Як потрібно поводитися із хлібом?

-      Які традиції і звичаї ви запам’ятали?

-      Отже, шануймо, діти, хліб, бо він – всьому голова!

Я вірю, що в кожне ваше серденько потрапило зернятко добра, і як з зерна виростає хлібний колос, так в вашому серці нехай виросте колосочок добра. Нехай ваша душа буде такою ж великою, як безкрає пшеничне поле.